Сегодня, 1-го марта,
около 10.00 в Запорожье на ротацию приехала 3-я гаубичная артиллерийская
батарея. Традиционно на Уральских казармах военных встречали волонтеры,
родственники, друзья и неравнодушные горожане.
Вітання для відвідувачів нашого блогу
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати
неділя, 1 березня 2015 р.
Запорожцы встретили земляка-героя, который серьезно пострадал, прикрывая товарищей.
9-го февраля, в
Запорожье вернулся Иван Кушнарев - 25-летний военный, который сумел
вырваться из Иловайского котла, был в плену и пожертвовал своим
здоровьем ради спасенья сослуживцев. В средине ноября у Вани в руках взорвалась граната,
в результате чего парень лишился левой кисти, пальцев правой руки и
глаза. "Я воевал почти везде...выходил из Иловайского котла, в плену был
4 дня, у русских в плену, а тут такая ерунда. Гранату передал напарник,
когда понял, что что-то с ней не так, бросать в сторону не стал, было
много бойцов вокруг. Все бы зря погибли, а так никто, кроме меня, не
пострадал", - рассказал тогда Иван Кушнарев.
Підписатися на:
Дописи (Atom)